Працюю в невеликому магазині з продажу збірних моделей. Асортимент широкий: від колісниць часів Римської імперії до надсучасних спейс-шатлів. Покупці в основному приходять солідні, навчені досвідом і обтяжені надлишком грошей. Але трапляються все ж кадри…
Вчора приходить дама років 35-40, довго шморгає носом над вітринами, зачіпає склеєні моделі (на яких знизу висять великі бірки «Не чіпати!») і, мабуть, не знайшовши шуканого, підпливає до мене.
— Чоловік, у вас є клітор?
Намагаюся привести в порядок думки і при цьому не заіржати.
— Пробачте, що?
— Я кажу, у вас є клі-тор? — виділяє по складах.
— Начебто ні, — демонстративно оглядаю себе. — І навіть не було.
— Шкода… А не підкажете, де можна купити клітор Хокуа?
— У Хокуа, напевно?
Тут до мене потихеньку доходить. Згадую історію.
— Вас, напевно, цікавить кліпер «Хокуа»?
— Так, я вам вже кілька разів сказала!
Відправив її до нашим заклятим друзям, дав адресу. Нехай їм нерви мотає.