Я не чую ваших слів

14

Задовбали люди, які не цінують власні слова.

Ці персонажі, висловлюючи свою думку, намагаються говорити тихіше (раптом співрозмовник визнає за зухвалість), швидше, ковтаючи шматки слів (раптом переб’ють), а краще — наполовину відвернувшись (раптом хто-то на свій рахунок прийме і образиться). В результаті їх сбивчивую шепітливу скоромовку, спрямовану в нікуди, співрозмовники взагалі ігнорують у загальній розмові і навіть при спілкуванні віч-на-віч ледь відволікаються від своїх думок, щоб «угукнуть». При цьому з розмовами про дрібниці проблем немає: звідки-то й прорізається голос, і розділові знаки з’являються, і здатність дивитися в очі співрозмовнику.

Люди, якщо ви вирішили, що ваша думка варта того, щоб бути виголошеної, значить, вона варта того, щоб бути почутою, дайте їй шанс самі. Витягати ваші міркування насильно ніхто не буде, своїх вистачає.