Свідки «Кірбі»

20

Здравствуйте, я злобний дракон, що охороняє вхід до прекрасній принцесі від відважних лицарів. У ролі принцеси — квартира, в ролі лицарів — народ, якому життєво необхідно, щоб я відкрила двері.

Ні, сусідка, я тобі не відкрию, бо я тебе не знаю. Скажи хоч, навіщо ти прийшла і з якої конкретно квартири.

Ні, продавці ножів, постачальники послуг і свідки пилососа «Кірбі», я не відкрию. Якщо мені знадобиться припасти до джерела мудрості, Біблію я і сама почитаю; ваш інтернет-провайдер мені не сподобався ще на стадії роботи з клієнтом, тому я звернулася до іншого і міняти його не планую; віддаю перевагу купувати товари в магазині, а не з рук, а ножі у мене гострі. Хочете перевірити?

Ні, не-зрозумій-хто, прийшли до мене розповісти важливу річ, заради якої вам неодмінно треба побачити моє обличчя, я не відкрию. Час пізній, мета візиту ви так і не озвучили. Так, мені стрьомно вам відкрити. Дискомфорт від того, що ви не подивіться в мої очі, — вже ваша особиста проблема. А вічко закривати, показуючи, як вам неприємно, тим більше не варто: це не розташовує до спілкування. Правда.

Я даю їм шанс не побачити мою стару футболку, рвані тапочки і несимпатичное особа. І адже вони ще й ображаються!