Ми років спік харт

5

Ми, кажуть, знаємо англійську. Рада за вас. Так, в якійсь розумній книзі ви прочитали, що для нормального спілкування на побутові теми потрібно близько 500 слів. Вірно, але чому ви ніколи не згадуєте про граматику, про правила їх вживання? Мало того, фонетика теж обходить вас стороною. І виходить… Ну, що вийшло, то вийшло. Це навіть не «років ми спік фром май харт», це щось типу «ми років спік харт». І дивуються, коли у відповідь їм світять круглі очі іноземця.

А що, подумаєш — ну, переплутав пару відмінків. Ну, слова поставив в тому порядку, в якому вони йдуть у російській. Ну, час завжди справжнє в реченні. А якийсь привід забув сказати. Чіпляються тут всякі філологи, сама ледве говорить!

Так, я погано говорю по-англійськи, в чому ніколи не соромлюся зізнатися. Я не буду випендрюватися і попрошу повторити повільніше. А в деяких випадках взагалі буду мовчати і не вступати в розмови. А чому ж ви вважаєте, що ваше криве вимову приємно і не ріже пилкою по мозку? Чому людина зобов’язаний розгрібати ваші косо побудовані фрази? Ну чому, чому у вас немає поваги до співрозмовника?

Я не закликаю весь час мовчати — мову треба вивчати досвідченим шляхом. Я не закликаю шарахатися на вулиці від іноземців, які запитували дорогу. Я не закликаю у колі інтернаціональних друзів сидіти і не говорити. Але хоч на роботі не ганьбіть! Бажаєте спілкуватися — освойте твердо рівень beginner, цілком, з усіма правилами, і нема чого до цього моменту заявляти про своє «знання» мови.