Добре, коли хтось бреше весело і гарно

21

Я редактор у видавництві. Мій обов’язок — фактчекинг, тобто перевірка фактів, викладених у книгах. По можливості — взагалі всіх згаданих фактів, тому що автор — людина і може помилитися, забути, переплутати. Моя профдеформація — на автоматі зіставляти почуті або прочитані факти і машинально проводити операції з числами.

Як же мене задовбали невмілі брехуни! Трошки присочинить про себе — спокуса, перед якою важко встояти, але навіщо, навіщо люди брешуть там, де факти легко перевірити?

Нова знайома, дуже опозиційна дівчина, якій у жовтні 2014 року, за її словами, 26 років, розповідає, як з дитинства ненавиділа все державне й обов’язкове, особливо піонерську організацію — її взагалі терпіти не могла. Я на два роки старший і піонером вже не була, ми вчилися в одній школі… Раскидываем мізками. Або дівчина з кокетства скинула собі кілька років і при цьому нерозумно палітся, або з бажання виглядати махрової опозиціонеркою приврала про піонерію, яку взагалі в живих не застала. Я, звичайно, як ввічлива людина не буду загострювати на цьому невідповідність увагу, але все, що в подальшому скаже ця панянка, для мене автоматом переходить в розряд не дуже художнього свисту, а опозиційна партія, активісткою якій панночка є, — в розряд не дуже шанованих організацій (не думаю, що організації так вже важливо особисто мою повагу, але раптом).

Кілька років тому, коли я була, що називається, «в активному пошуку», перед очима пройшла ціла низка чоловіків, кадрящих на творчу професію. Я не зображувала слідчого на допиті, але більшість не витримували навіть найпростіших питань із серії «Ой, як цікаво, розкажіть детальніше!» і мого звичайного середньостатистичного набору знань про прекрасне. «Режисер», не знає, хто такий Сергій Герасимов. «Художник», путающий сієну з синькою. «Актор», не знає репертуару театру, в якому нібито працює. «Фотохудожник», поняття не має про теорії композиції, зате рветься знімати мене голою на тлі килима. «Студент театрального», не знає, хто такий майстер курсу у творчому внз… Апофеозом став «головний режисер телеканалу», який виявився у результаті шофером (щоправда, заради справедливості варто визнати, що на цьому самому телеканалі, так що він був ближче інших до правди).

Пару років тому в нашому місті гримів масштабний скандал, про який писали навіть федеральні ЗМІ: студент, вигнаний з університету за академічну неуспішність, заявив, що це насправді відбулося з політичних мотивів, він взагалі відмінник, а відомості з двійками підроблені кривавим режимом і особисто спраглим хабарів викладачем Н. По-перше, я сама вчилася в цьому університеті і знаю, що викладача Н. всі недбайливі студенти ненавиділи як раз тому, що якщо інших можна було умовити, підкупити або натиснути на жалість, то він був идеен, абсолютно непідкупний і щиро не розумів, як можна не любити і не знати його предмет (профільний для нашого факультету). По правді кажучи, Н. взагалі страшенно впертий і бридкий стариган, якого не люблять ні колеги, ні учні, але в те, що він раптом змінився і почав вимагати хабарів, я повірю навіть пізніше, ніж в зелених чоловічків з літаючих тарілок. Особливо враховуючи, що нібито вигнаний з політичних причин молодий чоловік — ні фіга не опозиціонер, а син голови місцевого відділення «Єдиної Росії» і член цього ж відділення — фотографія на сайті додається. І якщо я змогла це перевірити, не будучи фахівцем, то на що сподівався юнак, роздаючи інтерв’ю ЗМІ, — невідомо. Судячи з того, що історія була швиденько замята, на щось незрозуміле.