Ти краще всіх

5

З самого дитинства мені втовкмачували, що скромність — це дуже гарна якість. Найкраще і найпотрібніше. Потрібно бути скромною завжди і скрізь, з тими, хто тебе старший, хто вище тебе по положенню, хто тебе гарніше, хто тебе розумнішим… Треба сказати, що по натурі я зовсім не скромний і тихий чоловік — швидше, навпаки, але мама з бабусею хотіли дитину-інтроверта (а тут я, жах який). Мало-помалу бабуся вдолбила мені в голову, що всіх, хто тебе краще, треба любити, поважати і слухатися, а мама знищила мою самооцінку.

І ось я виросла. З’явилися свої мізки. Я стала краще розуміти людей, своє оточення. Більше того — я усвідомила, що я можу бути краще оточуючих! Це Екшн сно було для мене великим відкриттям, адже мені завжди забороняли хвалитися, говорити про свої успіхи, навіть думати про те, що я когось краще — аби донька не зазналася! Тепер я розумію, що вони, швидше за все, не хотіли захвалить мене, але це був перебір.

І тепер я, доросла людина, абсолютно не можу виробити в себе здатність самостійно оцінювати себе та інших. Мучуся, що мені мої досягнення здаються більшими, ніж вони є насправді. Мучуся, що я дуже суб’єктивна. Мучуся, коли моя думка не співпадає з думкою оточуючих — як так, я, мабуть, чогось не знаю, не розумію, думаю не так, як вони…

Батьки! Прошу, хваліть своїх дітей. Хоч зрідка. Для них це дуже важливо.