На мою неіснуючого думку

3

Можете дивуватися чи обурюватися скільки завгодно, але мене задовбали жертви. Жертви агітації, пропаганди і просто вторгнення в їхнє приватне болото. Віруючі під що-небудь або кого-небудь, а також невіруючі зовсім, благальні залишити їх у спокої. Що ж це за ідеологія така, яка не витримує банального натиску настирливих бабусь? Як ти можеш стверджувати, що твої таргани в голові справжні, якщо боїшся показати їх оточуючим?

Так, я не вважаю, що всі ідеї мають право на існування і буду боротися з «інакомислієм», наскільки дістають руки. Зрештою, фашизм адже заборонений. Чому б тоді не заборонити ще сотні інших навчань, деякі з яких набагато небезпечніше і страшніше цього?

Якщо людина не готова відповісти на питання: «У що ти віриш?», то я не готовий мати які б то не було справи з такою людиною, бо напросто не знаю, чого від нього очікувати.

Я ніколи не буду працювати з людиною, яка ні в що не вірить, бо просто не можу йому довіряти. Я знаю, що християнин не має права обманювати і красти, і я вірю йому. Я повірю юдею, дали клятву (підписала договір), але не раніше. Я навіть спробую повірити людині, поклоняющемуся мамоні, бо він служить грошам, значить, служить справі. Але невіруючого я пошлю на всі чотири сторони.

Сказано було: любите людину, але ненавидьте диявола в ньому. Як я можу приймати чужу життєву позицію, якщо вона не відповідає моїй?

Якщо почнеться війна, ви теж будете кричати, щоб провалювали все нафіг зі своєю війною і залишили вас у спокої?

Сперечайтеся зі мною, бийтеся, сквернословьте, відстоюючи свою віру. Але, благаю, не бесіте своїм бажанням засунути голову в пісок. Жоден вчинок так не виводить мене з себе, як фраза: «Кожен має право на свою особисту думку». Зазвичай це говорять ті, у кого немає думки взагалі — ні особистого, ні запозиченого.