Такі вже у нас приколи

25

Забираю на підпис керівництву договір в одній з природних монополій. Договір дали в прозорій папці, на першій сторінці було видно наші реквізити питань не виникало. І тільки вже на своєму робочому місці виявляю, що до нього подцеплено скріпкою додаткова угода зовсім на іншу юрособу. Йду в той офіс знову, благо недалеко, віддаю чужий документ. Приймаюча пані щиро дякує:

— Спасибі велике! А я шукаю, де ще один екземпляр… Подкололось не до того, значить. І адже скільки разів так було! А адже багато і принести не спромагаються, просто викидають, напевно…

Мабуть, задовбали бідна всерйоз. Адже ось які «багато» розлучилися — подумати тільки, не спромагаються чужий принести документ, який узяв та і сам подкололся до їх паперів. І чого б вони це, а?

Так і не зрозуміла я одного: якщо «скільки разів так вже було» і «принести не спромагаються», значить, вона сама прекрасно усвідомлює, що документи «підкріплюються» не туди, куди треба, і навіть хоча б іноді знає, куди саме, але продовжує косячить в тому ж дусі? І черствих байдужих «багатьох» стає все більше?

Схоже, договори з природними монополіями треба не тільки читати до того, як підписати. Не зайвим буде перевернути кожен листок до того, як їх просто забрати на підпис. А то вони такі примхливі, ці листки, вічно не туди підколюються.