Моє діло праве

24

Мене задовбали люди в формі! То я пикою не вийшов, то одягаюся як-то неправильно, але дуже часто вони хочуть зі мною мати справу.

— Добрий вечір, бла-бла, такий-то, тут не можна курити, ходімо з нами, штраф…

Покажи заборонні знаки, покажи місце для куріння, покажи поскаржилися на мене людей. У відповідь — ступор. Міг би попросити просто загасити сигарету і не палити тут. Усне попередження в першу чергу ніхто не відміняв.

— Ваші документи?

Спершу покажи свої і що-то типу подорожнього листа. Може, ти за формою йдеш додому і вирішив на пиво настигти? Показую військовий квиток. І не треба до нього тягнути свої руки! На ньому чітко написано: не передавати в руки іншим людям.

— Прописка?

У нас в місті немає паспортного режиму. І навіть якщо людина не місцевий, він має повне право перебувати в місті абсолютно безперешкодно три тижні.

Хочуть обшукати. Для початку знайди двох понятих, при яких будеш проводити обшук, щоб потім вони підтвердили, що ти у мене щось знайшов.

— Багато говориш. Ти п’яний!

Я не п’ю. Але якщо хочеш провести експертизу, то повезеш мене в ту клініку, яку я вкажу. Може, я вважаю, що ваша клініка некомпетентна.

— Пройдемо-ка в ділянку.
— Підстави?
— Схожий на рецидивіста.

Я схожий на маму з татом! Це ти хотів мене образити? І навіть якщо є підозри, покажи мені фоторобот і опис основних прикмет рецидивіста, на якого я схожий.

— Та гаразд, що ти так рознервувався?

Ти мені не друг, і упадати з тобою я не збираюся! І грошей теж не дам.

— Ти що, найрозумніший?

Ні! У мене навіть немає юридичної освіти, папи-прокурора і мами-судді. Просто я цікавлюся своїми правами.